СТРИ́ГТИ, стрижу́, стриже́ш; мин. ч. стриг, ла, ло; недок.
1. перех. і без додатка. Ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати, підрізувати (волосся, шерсть і т. ін.). Шерсть стрижуть і шкуру деруть (Укр.. присл.., 1963, 100); Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір’ям (Мирний, IV, 1955, 235); // Зрізувати або підрізувати кому-небудь чи на чомусь волосся, шерсть і т. ін. Пас Чабан, було, в своєму раї. І гадки-гадоньки не має. Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає… (Шевч., II, 1963, 404); Волторник.. почав стригти. Довго він скуб мене (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 11); Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (Тулуб, В степу.., 1964, 145); Вона посадила Антона до вікна, у запічку знайшла ножиці, гребінець й почала стригти й скубти голову (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145); У спеціально обладнаному приміщенні стрижуть овець електромашинками (Знання.., 2, 1962, 17); // Підрізувати волосся яким-небудь способом, за якоюсь модою, за якимсь зразком і т. ін. Волосся стригла [Марина] коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала переважно розпатлана — з чубчиком на лобі (Смолич, Мир.., 1958, 44); // Підрізувати, укорочувати (листя, гілки, траву і т. ін.). Ножиці раз у раз клацають, так і стрижуть, так і стрижуть верхівки гілочок… (Донч., Перемога.., 1949, 52); // Підрізувати, укорочувати гілки, траву і т. ін. на дереві, луці тощо. Живопліт підстригають щороку навесні і влітку. Стрижуть під шнур зверху і з боків (Хлібороб Укр., 9, 1964, 24).
◊ Стри́гти [всіх] під одну́ гребі́нку див. гребі́нка; Стри́гти ву́хами — водити вухами назад і вперед (про коней, зайців). Навіть коні під нашими їздцями почали тремтіти всім тілом, стригти вухами і форкати ніздрями (Фр., VI, 1951, 62); Коні насторожено стригли вухами, чули вовків (Тулуб, В степу.., 1964, 215); Сич десь зовсім, близько проскрипів на верхівці верби. Кінь вухами стриже, похропує, задкує від латаття (Гончар, Циклон, 1970, 100); Стри́гти о́ком (очи́ма) див. о́ко1.
2. перех. і без додатка, перен., розм. Сильно бити по чому-небудь. Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (Котл., І, 1952, 251).
3. неперех., перен., розм. Говорити багато, швидко, перев. різко. Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять: та так і стриже, так і стриже (Кв.-Осн., II, 1956, 43); // Хилити (розмову) до чого-небудь. Ви, певне, добродію, догадуєтесь, куди се я стрижу, ведучи таку річ (Мирний, V, 1955, 361).
4. неперех., перен., розм. Швидко летіти, переміщатися. Літак над горами стриже. Нижче й нижче, наді мною став, стрепенув крильми (Ю. Янов., І, 1954, 38).
$ Стри́гти купо́ни: а) жити на ренту, на проценти з цінних паперів; б) користуватися чим-небудь здобутим, досягнутим раніше. Утвердження письменника відбувається по-різному. Одні з першого виступу здобувають літературний олімп, блискавичну славу і популярність, продовжують далі вдосконалюватися або, навпаки, заспокоюються, «стрижуть купони» з ранньої удачі (Вітч., 8, 1971, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 767.