СТИ́ШКА, присл., рідко. Те саме, що сти́ха 2. Так як та свиня: стишка мішки рве (Номис, 1864, № 3038); Михайло.. стишка показав кулак Білецькому (Панч, На калин. мості, 1965, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 708.

Стишка нар. = Стиха 2. Знишка та стишка. Ном. № 3037. Так як та свиня: стишка мішки рве. Ном. № 3038.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 205.