СТАВО́К, вка́, ч.
1. Те саме, що став. Були багаті [князь і княгиня], Високі на горі палати, Чималий у яру ставок, Зелений по горі садок (Шевч., II, 1963, 25); Серед села Роставиця входить в широкий ставок (Н.-Лев., II, 1956,168); Був вітер, на ставку було буряно, і хвилі по ньому перекочувалися одна через одну (Вишня, І, 1956, 346); Нагульний ставок; Нерестовий ставок.
2. Зменш.-пестл. до став. [Виборний:] Ой, не кидай мене, моя голубочко, Куплю тобі хатку, і ще сіна жатку, І ставок, і млинок, і вишневий садок (Котл., II, 1953,12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 635.