СПІВАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до співа́к 1. Ой я співак, співачок, я співати годен, Я співав би цілий день, коби-м [коли б] не голоден (Коломийки, 1969, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 516.