СПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПУСТИ́ТИ, спущу́, спу́стиш, док.
1. перех. Переміщати зверху вниз; опускати. Довго сиділа вона, то здіймаючи перо, то спускаючи його немов до писання, але папір лежав білий (Л. Укр., III, 1952, 583); Филін спускає руку вниз помаленьку (Н.-Лев., VI, 1966, 328); Каргат рішуче спустив ноги з ліжка й почав одягатися, (Шовк., Інженери, 1948, 4); Стах підійшов до щогли і спустив парус (Трубл., Шхуна.., 1940, 229); // Різко опускаючи, вдаряти. Іван, спустивши весло на голову туркові, підняв його знов і на хвилину закляк (Коцюб., І, 1955, 386); [Сінон:] Спусти свій меч на мене, невблаганна! (Л. Укр., II, 1951, 311); // Зсаджуючи, знімаючи кого-, що-небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. — Пров’янт [провіант] вам привіз, — весело сказав Свирид, спускаючи з плечей клунок (Мирний, І, 1954, 194); Рвали [переселенці] роман-зілля або волошки.., подавали дітям на віз гратися, і діти кричали, щоб їм ще дали чи спустили їх долі побігати (Григ., Вибр., 1959, 300); Кирило Тур спустив бранку додолу і передав побратимові, а сам зліз із коня (П. Куліш, Вибр., 1969, 104); Оля раптом захвилювалася, взяла Орисю на руки, потім знову спустила на землю (Ів., Пошта.., 1943, 22); // Звозити кого-, що-небудь згори вниз. Коні.. помалу спускали віз по покрученій дорозі (Коцюб., І, 1955, 197); — Приходь, найду тобі дівчину, як писанку, з горба спущу санки, переверну вниз — от і знайомтесь на здоров’я, а потім женихайтесь (Стельмах, І, 1962, 119); // Опускати кого-, що-небудь усередину чогось (ями, льоху і т. ін.). В п’ятницю її поховали. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (Вовчок, І, 1955, 48); Продимала [Марійка] замерзлу шибку напільного вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Епік, Тв., 1958, 388); Ливона у шахту на вугіль спустили: — Довбай! (Мал., Звенигора, 1959, 127); // Занурювати кого-, що-небудь у рідину. Вирішили [члени експедиції] одразу спускати трьох водолазів на розвідку (Трубл., Шхуна.., 1940, 311); Коли той [начальник експедиції] накаже.. спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Гончар, Тронка, 1963, 198); // Переміщати вниз піднятий і закріплений угорі кінець, край чого-небудь, закриваючи щось. Долорес спускає чорний серпанок собі на обличчя і одвертається (Л. Укр., III, 1952, 339); Лена.. спускає штори на вікнах (Коч., II, 1956, 373); Жайсак вийшов, спустивши полог юрти (Тулуб, В степу.., 1964, 145); * Образно. Ніч надходила. Ніч синій серпанок спускала на степ (Головко, І, 1957, 270); // Насувати, напускати, закриваючи щось (лоб, очі і т. ін.). Доводиться волосся нижче спускати на лоб, ніж би слід (Л. Укр., III, 1952, 710); // Звішувати що-небудь (косу, гілля і т. ін.). Я не знала в матері смутної години; До колін спускала я косу мою чорну, Мали мої оченьки силу необорну (Щог., Поезії, 1958, 89); Його дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип, що спускали свої широкі гілки по білій стіні у рів (Мирний, IV, 1955, 8); Важучі грона Виноград спускає до землі (Криж., Срібне весілля, 1957, 109); * Образно. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси (Коцюб., II, 1955, 32); // Подавати, скидаючи донизу один кінець чого-небудь. Спускає [Монтаньяр] шнура, причепленого до гака, за вікно (Л. Укр., II, 1951, 177); // Знімати, стягуючи донизу, з себе чи з кого-небудь щось надягнене. — Мене поранило, — урочисто звертається до всіх Хаєцький. — Куди? Хома тут же при всіх розстібається, спускає штани. — Денисе, подивись! (Гончар, III, 1959, 277); — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю.. — А ти приміряй.., — і Юзя хутенько спустила з себе спідничку (Л. Укр., III, 1952, 643); * Образно. Земля.. сором’язливо спускала з свого тіла димчату сорочку ночі (Мирний, І, 1954, 318); // Зсувати з берега на воду (човен, пліт і т. ін.). — Благослови, отамане, Байдаки спускати (Шевч., II, 1963, 339); Теслярі пнулися.., спускаючи в Дніпро нову чайку (Довж., І, 1958, 227); Пліт вийшов важкий. Руками його в море не спустиш (Кучер, Голод, 1961, 182); // Висаджувати людей з судна на землю. [Ком. флагмана:] Я не розумію, що за постанова. Нащо сотні людей тримати на кораблі, коли є змога спустити на берег? (Корн., І, 1955, 55); // Відправляти, переміщати плавом за течією річки; сплавляти; // Проганяючи, зіштовхувати звідкись. Горбився в пальті сухорлявий пасажир похилого віку — один із тих цивільних, що їх при посадці в Синельниково хлопці прийняли було за мішечників і ледве не спустили з даху (Гончар, II, 1959, 313).
Спуска́ти (спусти́ти) із ста́пеля (із ста́пелів) див. ста́пель; Спуска́ти (спусти́ти) на во́ду, мор.: а) побудувавши або відремонтувавши судно, передавати його для експлуатації. Миколаївські суднобудівники спустили на воду велетенську китобійну базу «Советская Россия» (Рад. Укр., 5.XI 1960, 1); б) опускати що-небудь на воду з борту корабля. З крейсера спустили на воду шлюпки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 246).
◊ Не спуска́ти з ду́мки кого, що — весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (Н.-Лев., І, 1956, 352); Не спуска́ти з о́ка (з оче́й); Не спуска́ти о́ка (оче́й) див. о́ко1; Не спуска́ти з рук див. рука́; Не спуска́ти (спусти́ти) по́гляду (по́гляд) див. по́гляд; Спуска́ти (спусти́ти) го́лову — те саме, що Ві́шати (пові́сити) го́лову (див. голова́). — Це я, бариня, украла, — спускаючи голову, тихо якось прошепотіла Марта (Мирний, IV, 1955, 345); Вона йому в вічі заглядає, а він голову спустив — сумує (Вовчок, І, 1955, 55); Спуска́ти (спусти́ти) з о́ка (з оче́й) див. о́ко1; Спуска́ти (спусти́ти) на га́льмах — пом’якшувати, полегшувати перебіг чого-небудь; втручаннями припиняти що-небудь (якусь справу і т. ін.); Спуска́ти (спусти́ти) о́чі (по́гляд, ві́ї і т. ін.) — те саме, що Опуска́ти (опусти́ти) о́чі (по́гляд, ві́ї i т. ін.) (див. опуска́ти). Титар.. легенько сварився пальцем на дівчат. Дівчата соромливо спускали очі додолу (Н.-Лев., II, 1956, 404); Вже очі ті, що так були привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці (Л. Укр., І, 1951, 108); Вона спинила очі на Алі, відтак спустила повіки і пішла далі (Коцюб., І, 1955, 395); У Ганни була звичка при розмові спускати вії і раптом підводити їх (Собко, Зор. крила, 1950, 22); Спуска́ти (спусти́ти) ру́ки — те саме, що Опуска́ти (опусти́ти) ру́ки (див. опуска́ти). — Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію з селянами (Фр., VIII, 1952, 81); Спуска́ти (спусти́ти) шку́ру (три шку́ри і т. ін.) див. шку́ра; Спусти́вши рука́ва (рукави́) працюва́ти див. рука́в.
2. перех., розм. Надсилати нижчій інстанції. [Дремлюга:] Ми щодня одержуємо з Києва і Москви до п’ятдесяти важливих директив і розпоряджень, а в райони спускаємо набагато більше… (Корн., II, 1955, 293); Спускати плани.
3. перех. Приводячи в дію, зсувати, зрушувати, зміщати щось закріплене (запобіжник, спусковий гачок і т. ін.). Зенітки стріляли не змовкаючи. Не встигав відкотитися ствол, як заряджаючий знову подавав снаряд і, ступивши на крок убік, спускав замок (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 323); Микола Васильович обережно спустив застережника [запобіжника], викинув запасний патрон (Трубл., І, 1955, 96).
Спуска́ти (спусти́ти) куро́к див. куро́к; Спуска́ти (спусти́ти) петлю́ (пе́тлі, ві́чко, ві́чка): а) через необережність давати петлі при в’язанні зісковзнути із спиці або крючка; б) звужувати в’язання, зменшувати кількість петель, набираючи відразу по кілька.
4. перех. Відв’язувати, відпускати прив’язаних тварин. Хаврусь не лягав спати ні під хатою, ні у клуні, а спав у хаті, ще й спускав двох собак з ланцюгів (Н.-Лев., III, 1956, 339); З вечірньою зорею спускали з конов’язі лошат і вони з веселим заливчастим іржанням мчали до своїх маток (Тулуб, В степу.., 1964, 119); — Ти диви, і вовкодави Плачинди тут! — пізнав вірних сторожів дукача цибатий Василь Гайовий. — Чи спустив їх Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (Стельмах, І, 1962, 66); // мисл. Напускати мисливських собак, птахів на тварину, яку полюють. Ловець.. Спуска хортів на поле пожовтіле (Рильський, І, 1946, 101); О, коли б я при тобі полювати могла, о Церінте.. Я б розпізнала чуттям сліди бистроногої сарни, Я б із тугого смича [смика] бистрих спустила хортів (Зеров, Вибр., 1966, 289); * Образно. Як мав ти, брате [Бояне], Про давнє згадати — ..Тоді, віщий брате, Починав спускати Десять соколів На табун лебедів (Мирний, V, 1955, 261).
Спуска́ти (спусти́ти) соба́к (соба́ку) на кого — нацьковувати собак (собаку) на когось. [Баба:] Як тільки ж вкрадете що в мене, То вже просю [прошу] не здивувати, Геть повипихаю в шию з хати, Хоч ви і вчене добродійство, Та ще на вас спущу й собак!.. (Кроп., V, 1959, 260).
5. перех. Випускати з якогось вмістища, резервуара (рідину, газ і т. ін.). — От, іроди! Яку сатанинську штуку придумали! Певно, спускають воду з ставу, щоб і звідти ударити! (Стар., Облога.., 1961, 69); Він спустив в унітаз воду й пішов геть (Ю. Янов., II, 1954, 79); // Звільняти водойму (ставок, озеро і т. ін.) від води. Клекоче обурення проти безгосподарності і гендлярів, таких, як Митрофан Созоненко, що спускають заорендовані ставки (Стельмах, II, 1962, 280); // Звільняти надувні предмети від повітря, газу і т. ін. Спустити балон; Спустити шину; // неперех. Випускаючи з себе повітря, газ і т. ін., втрачати пружність (про надувні предмети). [Берест:] А де ти був, Васю? [Вася:] Я… я затримався… Там по дорозі шина спустила… (Корн., І, 1955, 105); — Скат спустив по дорозі чи чого ти такий невеселий вернувсь? (Гончар, Тронка, 1963, 127).
◊ Дух спусти́ти див. дух; Спуска́ти (спусти́ти) кров — те саме, що Пуска́ти (пусти́ти) кров (див. кров); Спусти́ти мазку́ див. мазка́.
6. перех., розм. Знижувати, зменшувати (ціну, плату). Як не переплатиш, то і не купиш; як не спустиш, то і не продаси (Укр.. присл.., 1963, 300); Онися одвертала голову, але таки добре торгувалась і не спустила Олесі й шага (Н.-Лев., III, 1956, 205); — Хай.. продасть [Плачинда] вікна та двері, що в нього на подвір’ї лежать. Там є з чого вибрати, та й, може, спустить якусь копійчину, бо ж не нові вони (Стельмах, І, 1962, 306); // Угамовувати якесь почуття (гнів, роздратування і т. ін.). — Я вас добре знаю! — мотнувши головою, одказав Чіпка, спустивши трохи гніву (Мирний, І, 1949, 313); // Притишувати, знижувати (голос, звук). Спускаючи голос, каже [Чіпка]: — Я знаю, що моя праця не пропаде марно (Мирний, І, 1949, 280); // Знижуючи свої вимоги, погоджуватися на менше. Перш жадала [Домаха] поповичів, далі спустила на писарів з ратуші (Кв.-Осн., II, 1956, 177).
◊ Спуска́ти (спусти́ти) тон (то́на), рідко — говорити спокійніше, стриманіше. Ся одсіч була така різка та енергійна, якої, видно, добродій «старий» не сподівався, бо він якось одразу спустив тона і постарався звести розмову на жарти (Л. Укр., VIII, 1965, 208).
7. перех., розм. Втрачати вагу. Спустити кілька кілограмів.
◊ Спуска́ти (спусти́ти) жир — худнути.
8. перех., розм. Продавати що-небудь. Треба продати яку річ, ніхто так вигідно не спустить [як Філька] (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 286); — Зразу після революції став [князь] землю продавати. Десятин, мабуть, з півтисячі спустив. Звичайно, кращу землю багачі купили (Головко, II, 1957, 435); // Легковажно, марно витрачати гроші, збувати майно і т. ін.; розтринькувати. Ми крів’ю [кров’ю] та потом копійку до копійки збирали,.. а він у одну ніч.. спустить… (Мирний, IV, 1955, 40); Вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (Сам., І, 1958, 155).
◊ Спуска́ти (спусти́ти) з рук — те саме, що Збува́ти (збу́ти) з рук (див. збува́ти). — Не пропив я [добро], не прогайнував..: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).
9. неперех., розм. Ставитися поблажливо до кого-небудь, не давати належної відсічі комусь. — Еге! — Юнона закричала… — Я нарошно [навмисне] йому спускала, А він і ноги розіклав!.. (Котл., І, 1952, 175); [Часник:] Самі винні, що Галушці спускаєте. Чого критику не піднімаєте на весь голос? (Корн., І, 1955, 324); // перех. і без додатка. Прощати кому-небудь провину, залишати безкарним чийсь проступок. — Бити мене по спині кулаками! мене! старшину! Чи то видано! О, я цього їм не спущу! В тюрму їх! (Н.-Лев., VI, 1966, 358); Їм тільки спусти раз, то вони не те що з баштану тягатимуть, а й у комору прийдуть! (Головко, II, 1957, 242).
10. перех., заст., розм. Дозволяти кому-небудь іти звідкись; випускати. Мужик почав ганятися по пшениці за кіньми, кленучи їх на всі заставки, але вони не давалися.. Нарешті мужик піймав спершу одну, а тоді другу коняку і повів їх до воза. Але Гордій, не спускаючи його з пшениці, перейняв його (Гр., II, 1963, 101).
11. перех., с. г. Те саме, що злуча́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 612.