Про УКРЛІТ.ORG

рукав

РУКА́В, а, ч.

1. Частина одягу, що покриває руку (від плеча до кисті або коротше). Побігла [Горпина] в кімнату, ухопила свитку і помчалася, на ходу надягаючи.— Навиворот [навиворіт]! навиворот! — крикнула услід їй Христя, побачивши, що Горпина ніяк не вдіне руки в рукав (Мирний, І, 1954, 265); Ніна знала,.. що їй до лиця блакитна.. сукня, прозорі рукави якої не в силах були сховати ніжного кольору рук (Досв., Вибр., 1959, 254); *Образно. І куди не глянеш оком, біло все кругом, де махне зима широким білим рукавом… (Сос., Близька далина, 1960, 135); *У порівн. Іноді з прогнилого отвору [дерева], мов з чорного рукава, вигляне проржавіла голова сови (Стельмах, II, 1962, 138).

◊ Зака́чувати (закача́ти) рука́ва (рукави́) див. зака́чувати; Засу́кувати (засука́ти) рука́ва (рукави́) див. засуку́вати; Спусти́вши рука́ва (рукави́) працюва́ти — нехотя, не стараючись добре виконувати роботу. — Я, знаєте, не люблю працювати абияк, спустивши рукава (Збан., Ліс. красуня, 1955, 133).

2. Водяний потік, що відійшов у бік від головного русла; відгалуження ріки. Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва (Н.-Лев., II, 1956, 384); В цьому місці річка не глибока, бо розділена на два рукави (Збан., Між.. людьми, 1955, 33); На багато рукавів поділяється русло нижнього Дунаю, особливо в болотистій заплаві, що зветься Балтою (Наука.., 10, 1965, 40); * Образно. В Синяві біля панської парні розтривожена валка розділилася на два рукави: один з комітетниками на чолі залишився у лісі, а другий подався до жіночого монастиря (Стельмах, І, 1962, 637); *У порівн. Дорога від Веремієвого хутора розходиться двома чорними рукавами (Стельмах, II, 1962, 67); // Відгалуження гілки рослини. Під час посухи і сильних морозів рукави куща пошкоджуються, і на відновлення їх доводиться витрачати багато часу і праці (Колг. Укр., 8, 1956, 40).

3. спец. Пристрій у вигляді труби або кишки для відведення чи передачі рідин, газів, сипких тіл. Прокіп з Гущею лагодять сіялку. Вони заглядають до неї, чіпляють рукави до сошників (Ю. Янов., IV, 1959, 33); З їх [конопель] волокна виготовляють.. вірьовки, шпагат, брезент, парусину, пожежні рукави (Наука.., 10, 1956, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 905.

Рукав, ва, м.

1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095.

2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у.

3) Часть начиння. Конст. у. Ум. Рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько. Чуб. V. 606, 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 86.

рука́в — частина верхнього одя­гу, що вкриває руку від плеча до долоні; символізує велику кіль­кість: «Сніг, як з рукава», «Гово­рить, як із рукава сипле», «Того то­бі з рукава не висиплю» (про не­легку річ); фразеологізм: зака́чува­ти рукави́ — енергійно братися до роботи (колись широкі рукави цьому заважали, і треба було їх за­качувати).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 512.

вгору