СПОРСНУ́ТИ¹ див. спо́рскувати¹.

СПОРСНУ́ТИ² див. спо́рскувати².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 576.

Спорснути, сну, неш, гл.

1) Сорваться. Риба з гачка спорснула. Спорснув з коня. Вх. Зн. 22.

2) Взбрызнуть. Як купиш скотину, то набери у рот горілки да й спорсни, то скот не буде бити. Грин. І. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 185.