СПЛЕТІ́ННЯ, я, с.

1. Місце, де з’єднується, переплітається що-небудь. Віктор довго тикав автоматичною ручкою в сплетіння дротів, а потім плюнув і відійшов… (Зар., Світло, 1961, 12); За містом, де колії стрічні, Де сплетіння шляхів.., Гуркотять поїзди електричні Водоспадом на Фастів, Ірпінь… (Криж., Під зорями.., 1950, 8).

2. Ціле, що становить собою переплетення окремих його частин. Іван підступає ближче і раптом у сплетінні вербових коренів помічає величезну щуку (Кол., Терен.., 1959, 37); Між вузлуватим сплетінням дубового гілля горіло весняне небо (Перв., Невигадане життя, 1958, 37); Угорі, на химерному невидимому сплетінні металевих конструкцій бурової, блимають вогні (Цюпа, Краяни, 1971, 49).

3. Поєднання, переплетення чого-небудь. Оправа другого турячого рога з Чорної Могили ще багатша. В основу її рисунка покладено билинний сюжет, в якому фігурують фантастичні звірі, птахи та люди.. Фантастичні звірі зображені у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 529); // перен. Суміш, поєднання якихось явищ, подій і т. ін. Цілою кавалькадою вривається до мене галас схвильованої вулиці,— якесь дивне сплетіння сміху, співу, крику, плачу й розміреного топоту людських ніг (Кол., На фронті.., 1959, 109); Стрімкі чи повільні переходи почуттів, їх зіткнення, протиставлення, сплетіння — така стихія його [А.Малишка] ліризму (Вітч., 10, 1963, 123).

Сплеті́ння обста́вин — те саме, що Збіг обста́вин (див. збіг). — Трагічне сплетіння обставин, жорстоке вбивство чоловіка, мала дитина, осамотнена жінка в далекому лісництві… І ніде жодної рідної душі… (Загреб., Шепіт, 1966, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 538.