СПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Зводити будівлю або окремі її частини. На подвір’ї піднялися нові цехи, на стінах робітники вже спинали крокви (Чорн., Потік.., 1956, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 505.

Спинати, на́ю, єш, сов. в. сп’ясти́, зіпну, зіпнеш, гл. = Спиняти, спинити. За ним жінка у погоню — хватає, спинає, серцем називає. Чуб. V. 736.

2) Застегивать, застегнуть, пришпиливать, скалывать, сколоть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 175.