СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., перех.
1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. Догнала я її, беру за руку, спиняю: — та куди ж ідеш, Катре? (Вовчок, І, 1955, 221); Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає (Шевч., І, 1963, 144); Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Н.-Лев., II, 1956, 317); // Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін. Спиняв [Кривуля] млин, боязко озираючись на Мотору, а коли впорався з млином, партизана вже не було (Кир., Вибр., 1960, 295); — Спиняйте печі,— сказав він. І всі печі спинили (Рудь, Гомін.., 1959, 8); Доктор Гальванеску .. раптом спинив мотор (Смолич, І, 1958, 71); Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (Головко, II, 1957, 205).
Спиня́ти (спини́ти) кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Спинили кров. Пощо спиняти? Нехай тече та клекотить (Фр., XIII, 1954, 144); [Стефанія:] Нарешті пощастило. [Яніна:] Спинили кров? [Стефанія:] Спинили (Сміл., Черв. троянда, 1955, 31).
2. Припиняти розвиток, перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін. Жахавсь я любові,— гадав, що кохання Нам працю спиняє (Крим., Вибр., 1965, 65); [Річард (не спиняючи розповіді, бере глину і править далі, виліплюючи щось із глини):] Бувало так і ранок застане, як дивлюсь на чарівницю, що люди звуть Венеція (Л. Укр., III, 1952, 20); Міліціонер спиняє Рух машин — дає їм [дітям] путь (Нех., Хочу буть.., 1949, 15); Імперіалізм безсилий спинити нездоланний визвольний процес (Програма КПРС, 1961, 5); Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Коцюб., II, 1955, 154); На печі колишній солдат не міг спинити кашлю (Ю. Янов., II, 1958, 217); Ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер (Головко, II, 1957, 174); [Платон:] Спиніть оркестр, не треба музики (Корн., І, 1955, 143).
Спиня́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння і т. ін.): а) (чиї) змушувати кого-небудь перестати плакати. Заговорила [дівчина] … сльози покотилися.. Не думав він спиняти їх, не хотів слова мовити (Вовчок, І, 1955, 149); б) (свої) переставати плакати. Озеро синіми слізьми сходить. Над ним небо: не плач! — каже, а само ридань спинить не може (Тич., І, 1957, 116); Спиня́ти (спини́ти) сміх (ре́гіт): а) (чий) змушувати кого-небудь перестати сміятися. Засміялися солдати біля печі. Лейтенант рвучко оглянувся на них, але не заперечив, не спинив сміху (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 189); б) (свій) переставати сміятися.
3. Затримувати того, хто йде, їде або має намір піти, поїхати звідкись. Вивівши його [автомобіль] на віадук, Сахно на мить стала. Її ніхто не спиняв. Навкруги було тихо й мертво (Смолич, І, 1958, 96); Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена.. Він не спинив її і цим завдав ще більшого болю і більших страждань (Шиян, Баланда, 1957, 176); // Відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати. — І годі вже тобі! що мало того крику,— спиняла мати Карпа (Н.-Лев., II, 1956, 271); [Луїза:] Як почнуть Дітріховий будинок руйнувати, то я буду там перша і не дай тому боже, хто мене спинятиме! (Л. Укр., IV, 1954, 251); Були гарячі, що й домагалися-таки вже скликати сход та й до землі братися і до маєтку. Проте розважливіші спиняли до якогось часу (Головко, II, 1957, 258); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Кв.-Осн., II, 1956, 34); Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (Коцюб., II, 1955, 53); Виломила не прута, а цілу коляку, та тільки роззявила рота, щоб з лайкою зразу накинутися, як Василь замотав рукою,— мовляв, ц-с-с… Це одразу спинило стару (Хотк., І, 1966, 101).
4. Звертати, спрямовувати на кого-, що-небудь (погляд, увагу і т. ін.). Коли старий коваль спиняв свій важкий погляд на своїх яблунях і вишнях, обличчя його темніло (Жур., Вечір.., 1958, 278); Обличчя товстого Оникія наливається кров’ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (Багмут, Опов., 1959, 12); Він свою увагу знову спинив на маленьких темних, засмальцьованих дверях (Досв., Гюлле, 1961, 22); // Затримувати на кому-, чому-небудь (погляд, увагу і т. ін.). Вибачай.. за те, що спинив твою увагу на таких поганих людях (Коцюб., III, 1956, 154); Хоча обоє в літах, кожен, хто бачив їх, мимоволі спиняв на них погляд (Ів., Життя.., 1945, 13); Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Сміл., Пов. і опов., 1949, 127); // Притягувати до себе, затримувати на собі (чийсь погляд, чиюсь увагу і т. ін.). Більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз (Л. Укр., III, 1952, 740).
Спиня́ти (спини́ти) о́чі (о́ко) див. о́ко1; Спиня́ти (спини́ти) свій ви́бір на кому — чому — вибирати кого-, що-небудь. Він спинив свій вибір на Криничному, правильно врахувавши, що Ігоря легко «купити» (Багмут, Щасл. день.., 1951, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 506.