СПА́ДОК1, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини. А якби оце тепер були після мене які спадки, де б та й родина набралась (Барв., Опов.., 1902, 353); Стара батьківська оселя,.. спадок за вітром пішов, згорів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 293); — А се ж тобі навіщо? — питала я, показуючи на сулію.. — А се учительський спадок!.. Мій попередник тримав у сій сулії горілку, ну, а в мене вона, звісно, порожня стоїть (Л. Укр., III, 1952, 574); З перемогою Великого Жовтня творчий спадок Шевченка стає об’єктом всебічного та глибокого, справді наукового дослідження (Літ. Укр., 9. III 1965, 2); [Любов:] Спадок — се фатум,.. що мститься до чотирнадцятого коліна (Л. Укр., II, 1951, 13).
◊ Дістава́ти (діста́ти, бра́ти, взя́ти і т. ін.) у спа́док що — те саме, що Дістава́ти (діста́ти, бра́ти, взя́ти і т. ін.) у спа́дщину (див. спа́дщина). З минулого ми беремо собі в законний спадок тільки прогресивне, збагачуючи ним свою культурну скарбницю (Рильський, III, 1956, 209); Дістава́тися (діста́тися, передава́тися, переда́тися, ма́ти і т. ін.) у спа́док (рідко у спа́дки) — те саме, що Дістава́тися (діста́тися, передава́тися, переда́тися, ма́ти і т. ін.) у спа́дщину (див. спа́дщина). Ніхто достеменно не знає, хто цей колодязь копав, у спадок від батьків, від дідів дістався він теперішнім чабанам (Гончар, Тронка, 1963, 55); Дітям у спадок передаються лише природні задатки, які розвиваються в процесі навчання і трудової діяльності (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42); — Тільки й мав чоловік від батьків у спадки здоров’я, і те забрали, все висмоктали (Мур., Бук. повість, 1959, 104); Залиша́ти (залиши́ти) у спа́док див. залиша́ти; Перейма́ти (перейня́ти) в спа́док див. перейма́ти.
СПА́ДОК2, дку, ч., рідко. Те саме, що спад1 1.
◊ Іти́ (йти, піти́) на спа́док — те саме, що Іти́ (йти, піти́, бу́ти, зверта́ти, зверну́ти і т. ін.) на спад (див. спад1). Тепле літо йде на спадок, Осінь з хлібом на поріг (Мал., Серце.., 1959, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 482 - 483.