СО́НЯШНИЦІ, ниць, мн., діал. Народна назва гострого шлункового захворювання. — Так його за живіт і узяло; чи соняшниці, нехай бог боронить! чи що? (Кв.-Осн., II, 1956, 196); — Що з тобою, жінко? — спитав чоловік. — Соняшниці, чоловіче, — заголосила молодиця (Стор., І, 1957, 45).

◊ Зава́рювати (завари́ти) со́няшниці див. зава́рювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 461.

со́няшниці — народна назва гострого шлункового захворювання перев. у немовлят; називали хворобу ще плакси́вицями, бо дитина ночами дуже плакала від болей у шлунку; хворобу з дуже сильними болями в шлунку називали ще заві́йною (див.); кликали бабу-шептуху, щоб вона «соняшниці заварила».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 567.