СОЛОВЕ́ЄЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до солове́йко 1. В леваді пісеньок співають косарі, І соловеєчко щебече (Бор., Тв., 1957, 59); — Ти ж мій голубчику!.. Ти ж мій соловеєчку, синочку мій коханий, дорогий… — стиха приказує вона (Вас., І, 1959, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 444.