СМО́ЛКА, и, ж. Те саме, що смі́лка². Це була галявина на Козачій горі, повна ромену і васильків, і червоних смолок з клейкими стеблинами (Донч., IV, 1957, 262); Ідуть до школи школярі. Червона смолка в тихім лузі Чекає полум’я зорі (Мал., Звенигора, 1959, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 415.

смо́лка див. смі́лка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 556.