Про УКРЛІТ.ORG

служник

СЛУЖНИ́К, а́, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в’юки з бавовною (Тулуб, В степу.., 1964, 52); Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 283); У великому, добре освітленому залі вешталися служники, прибираючи посуд після вечірнього чаю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 110); Мавро-дін покликав служника, котрий вибіг з кофейні, гарної, як мавританська капличка (Н.-Лев., V, 1966, 130).

Служни́к це́ркви — те саме, що Служи́тель це́ркви (див. служи́тель). — Якщо старий — служник святої церкви, шана мусить бути подвійна, бо в його особі ти ображаєш святу церкву (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 381.

вгору