СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. заст. Те саме, що слуга́ 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (Думи.., 1941, 104).
2. Службовець нижчого рангу в деяких установах. Припустімо, що служитель вперше входить до кімнати, де собака, вперше приносить їй їжу. Їжа почала діяти, коли він підніс її до собаки (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 101); Служитель музею.
3. чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось. Якби не всміхнувся Ігор, можливо, більш-менш мирно закінчилась би розмова між суворим і вимогливим служителем науки та його зарозумілим нащадком (Шовк., Людина.., 1962, 310); *Образно. — Що можете сказати ви мені? Кажіть, служителю вбогості людської! — Отець Герасим не обізвався й словом (Довж., І, 1958, 91).
Служи́телі ку́льту див. культ; Служи́тель це́ркви — особа духовного звання. Що служителі церкви і проповідники «божої справи» — особи ні в якій мірі не святі і не божі,— ні для кого не новина (Мельн., Коли кров.., 1960, 142); Сьогодні був його перший вихід між гулящі люди по тому, як отець Ігнатій зняв сан служителя католицької церкви (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 379.