СКУ́ПИТИ див. ску́плювати.
СКУПИ́ТИ див. скупо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
СКУ́ПИТИ див. ску́плювати.
СКУПИ́ТИ див. скупо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.
Скупити, плю, пиш, гл. Соединить, собрать. Дружко усіх весільних до гурту скупив.
Скупити, плю́, пиш, гл.
1) См. Скупати.
2) См. Скуповувати.
3) = Скупувати. Тоді скупи, коли на дні, а не з вершечку. Ном. № 4671.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 147.