СКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і розм. СКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКУПИ́ТИ, скуплю́, ску́пиш; мн. ску́плять; док., перех.
1. Купувати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях, у всіх або багатьох. — Пішла я вчора на Хрещатик скуповувать по магазинах деякий дріб’язок (Н.-Лев., IV, 1956, 236); Заходився [Микола] скуповувати в магазинах деталі для майбутнього телевізора (Збан., Курил. о-ви, 1963, 154); Зранку Параска піде на базар, скупить чого треба (Мирний, IV, 1955, 62); Слова управителя.. занепокоїли Терентія Плачинду, який «по божій ціні» скупив у кількох переселенців садиби й хати (Стельмах, І, 1962, 24).
2. тільки недок. Купувати що-небудь для перепродажу. Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати (Мирний, І, 1949, 368); Батько її торгував волами, скуповував по ярмарках у мужиків худобу й спродував більшим гандлярам [гендлярам] (Кобр., Вибр., 1954, 70); Скуповував Кулик корів, овець та свиней по глухих селах, гнав їх у великі міста і повертався з чималим баришем (Чаб., Катюша, 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 336.