СКУ́КА, и, ж. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Став і дощик накрапати.. Скука, холод (Граб., І, 1959, 289).

Ску́ка бере́ (взяла́ і т. ін.) — те саме, що Нудьга́ бере́ (взяла́, заї́ла і т. ін.) (див. нудьга́). Взяла мене тяжка скука (Чуб., V, 1874, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 333.

Скука, ки, ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух. Ном. № 10871.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 146.