СКРИ́ПНИК, а, ч., заст. Скрипаль. — Микита Уласович найняв сліпого скрипника на весіллі грати (Кв.-Осн., II, 1956, 210); Після полуденку та почастунку скрипники розігралися, а челядь з легінями розтанцювалася (Черемш., Тв., 1960, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 320.

Скрипник, ка, м.

1) = Скрипаль. О. 1862. IX. 70. Гн. ІІ. 8.

2) Насѣк. Lamia. Вх. Пч. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 144.