СКРИПА́ЛЬ, я́, ч. Музикант, який грає на скрипці. Розчиняються двері і входять.. скрипаль зі скрипкою і жінка (Коч., II, 1956, 531); Загледівши на Чернишеві офіцерські погони, скрипаль рвучко схопився йому назустріч і, зігнувшись дугою, заграв «Катюшу» (Гончар, III, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 319.