СКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що закопи́лити.

◊ Гу́бу (гу́би) скопи́лити, рідко — те саме, що Гу́бу (гу́би) закопи́лити (див. губа́¹); Скопи́лити но́са (но́сика) — зморщивши носа (носика), надати своєму обличчю презирливого або гордовитого вигляду. — Фу! — промовила вона, скопиливши носика. — Як бридко стало на сій вулиці (Л. Укр., III, 1952, 604).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 296.

Скопилити, лю, лиш, гл. = Закопилити. Скопилити ніс, губу. Ніс скопилив мов ґринджоли. Г. Арт. (О. 1861. III. 107).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 139.