СКОЛОТИ́ТИ див. сколо́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 292.

Сколотити, чу́, тиш, гл.

1) Возмутить. Налетіли гуси з броду, сплотили мені воду. Чуб. V. 90.

2) Взболтать. Котл. Ен. VI. 73.

8) Сбить (масло и пр.).

4) Встревожить, смутить. Побіг Сава попереду, а сколотив всю череду. Чуб. III. 376.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 139.