СКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.

1. Робити каламутним, нечистим; каламутити. Налетіли гуси з броду, Сколотили мені воду (Чуб., V, 1874, 90); — Ні, паночку, — Ягня йому [Вовкові] мовляє, — Водиці я не сколотив, Бо ще й не пив (Гл., Вибр., 1951, 39); Сколотили гуси воду, не хоче кінь пити (Коломийки, 1969, 102); *Образно. [Шавула (витирає хусткою лоб):] Та я ж хотів казати, А ти мені всі думки сколотив… (Коч., П’єси, 1951, 167).

◊ Сколо́чувати (сколоти́ти) спо́кій — порушувати спокій. Невже ота нещасна пригода, що могла б скінчитися гірше, ніж скінчилася, так сколотила мій спокій? (Коцюб., І, 1955, 259).

2. Розмішувати, перемішувати, змішувати що-небудь. Разних [різних] трав нарвали [Венера і Купидончик], Зцілющої води примчали.., І все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили (Котл., І, 1952, 285).

3. Збиваючи певну масу, виготовляти що-небудь. Сколотити масло.

4. перен. Хвилювати, виклика́ти тривогу, неспокій, незадоволення. Життя досі складалось тихо, спокійно.. Аж ось сьогодні він [чоловік] сколотив усе, посіяв тривогу (Коцюб., II, 1955, 297); — Чув новину? — Ти про крейсер? — Сашко одягає навушники. — Ще б не чути. Всіх тут сколотила його поява… (Гончар, Тронка, 1963, 42).

5. перен., розм. Організовувати, створювати що-небудь. Фінансові магнати США сколочують «священний союз» імперіалістів, створюють агресивні воєнні блоки (Програма КПРС, 1961, 27); — Спробуйте-но ви, шановний гідротехнік, серед цього безлюддя аварійну бригаду сколотити (Вол., Озеро.., 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 292.