СЕ́ЛЕЗЕНЬ, зня, ч.

1. Самець качки; качур. В одсвіті зорі пролетів селезень і незабаром упав на воду, де лунко кахкала дика качка (Стельмах, II, 1962, 335); * У порівн. Два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); Хлопці пірнули, як селезні (Гончар, III, 1959, 210).

2. розм. Намерзлий візерунок на віконних шибках; лисиця.

3. розм. Розколина на кризі, що утворюється від удару. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою [кийком], — так селезень і вкипів (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116.

Селезень, зня, м.

1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Мет. 49. Ум. Селезник, се́лезничок. Грин. I. 104. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. Чуб. V. 307.

2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. Мнж. 119.

3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ. Бирюч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 112.

се́лезень див. ка́чка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 533.