ка́чка (зменшено-пестливе — ка́чечка; кача́ = кача́точко = каченя́ — пташа качки; ка́чур; зменшено-пестливе — ка́чурик = се́лезень — самець качки) —
1) водоплавний свійський і дикий птах, цінний своїм пір’ям; самка качура; свійська качка, яку ще називають кря́чкою, у народі — символ забарності, несили, тому кажуть: «Бодай тебе качка копнула!», «Заганяє качки собою», «Отак, не бродячи, качку піймав»; також символ до-мосідства, звідки фразеологізм сиді́ти кря́чкою, тобто не виходити з дому, пop. у І. Нечуя-Левицького: «Другі люди гуляють, ходять у гай, а ти крячкою сидиш дома», у Панаса Мирного: «Як крячка, ти просиділа трохи не три тижні коло матері»; качур, або селезень, що відзначається яскравим оперенням, символізує парубка («Вибирай собі, качурику, щонайкращу дівку»), іноді уособлює батька: «Ой ходила Маруся по крутій горі, Да загледіла селезня на бистрій воді. — Пливи, пливи селезню, тихо по воді, Прибудь, прибудь, мій батеньку, тепер ік мені»; у народних легендах і переказах качка належить до первовічних птахів, тому в народних колядках завжди служить вищому єству; у весільних піснях качка — наречена, а селезень — жених: «Де був селезень? Де була утінка? Утінка на ставку, Селезень на плавку; А тепер же вони на однім плавку; Та їдять же вони дрібную ряску»; на території Києва археологами знайдено різні предмети із зображенням качок — уособлень водної стихії з її животворними властивостями; за поведінкою птаха угадують погоду, — «дикі качки прилетіли вгодовані — на теплу, ясну погоду», «качки обскубуються — дощ буде», «качки і горобці хлюпочуть — на дощ, а як дзьоби ховають під крила — на холод». На бистрому на озері геть плавала качка (А. Метлинський); Ой на ставу, на ставочку качечка ночує (Б. Грінченко); За городом качки пливуть, каченята крячуть (пісня); Хлюпощуться качаточка Поміж осокою. А качечка випливає З качуром за ними (Т. Шевченко); Дикий качур все на воді і днює й ночує (П. Чубинський);
2) тільки ка́чечка — уживається також як пестливе звертання до жінки. Моя ти качечко!(Б. Грінченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 277-278.