СВА́ТОНЬКО, а, ч. Пестл. до сват¹. — Будь ласкав, сватоньку-старику! Ізбий Енея з пантелику, Тепер пливе на морі він (Котл., І, 1952, 66); — Зараз, зараз, сватоньку,— скрикнула Лисичка (Фр., IV, 1950, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 67.

Сватонько, ка, м. Ум. отъ сват.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 104.