СВА́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. Звертатися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи дати згоду на одруження з їхньою дочкою. — А що, дядьку,— питає царевич,— де твої дочки? Я приїхав до тебе свататись (Укр.. казки.., 1951, 226); //Самому пропонувати себе в чоловіки дівчині, жінці. Щоб закріпить свою любов, Петро, закінчивши роботу, До Галі свататись пішов (С. Ол., Вибр., 1957, 318).

СВАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Ставати сватами (див. сват¹ 2); підтримувати добрі стосунки із сватами. З кумом не сватайся, з паном не братайся (Укр.. присл.., 1963, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 67.

Свататися, таюся, єшся, гл.

1) Свататься. Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні пі жоден чоловік не сватався. Ном. № 8961. Въ нижеслѣдующемъ значеніи съ измѣненнымъ удар.: свататися:

2) Дѣлаться по отношенію другъ къ другу сватами въ значеніи сват 1 и 2. См. еще свахатися.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 104.