СВА́ЙБА, и, ж., діал. Весілля. Уляні снилось: стежка невидима Звела гостей на свайбу з півсела (Мал., Звенигора, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 65.

Свайба, свальба, би, ж. Свадьба = Весілля. Бісова свайба: бачиш які чорні тучі? — Видно біс жениться. Чуб. І. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 103.