САМОРІ́ДНИЙ див. саморо́дний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 44.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
САМОРІ́ДНИЙ див. саморо́дний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 44.
Саморідний, а, е.
1) Самородный, естественный, натуральный. Саморідна віспа. Полт. г.
2) — дна дитина. Незаконнорожденный ребенокъ.
3) — дне зілля. Раст. = Пісочник. Вх. Пч. І. 13.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 100.