РІГ, ч. 1. род. ро́га. На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (Трубл., Вовки.., 1936, 37); Марія мимоволі зиркнула на повітку, з дверей якої виглядала голова їхньої.. корови, що так гордовито тримала над собою роги, наче перед всіма пишалася ними. Аякже — мужицька годувальниця (Стельмах, І, 1962, 510); * У порівн. Сохли вздовж стіни великі вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги (Коцюб., II, 1955, 125); // Відросток на голові у деяких комах та м’якотілих тварин, що нагадує такий наріст. Роги жука; // Що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин. Дожидаємо вечора, а ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги (Вовчок, І, 1955, 183); // Порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття. По.. бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Стор., І, 1957, 371).

◊ Бра́ти (взя́ти) бика́ за ро́ги див. бик¹; Вкрути́ти (злама́ти, прикрути́ти, скрути́ти і т. ін.) ро́ги кому — те саме, що У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) (див. бара́нячий). — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (Кучер, Трудна любов, 1960, 441); Лі́зти (наска́кувати, наско́чити і т. ін.) чо́ртові на ро́ги див. чорт; Могти́ воло́ві ро́ги скрути́ти — бути дуже сильним. Наталка глянула на свої худі, тоненькі руки.. і зітхнула. Справді, їй не рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може волові роги скрутити (Добр., Очак. розмир, 1965, 27); Обла́мувати ро́ги див. обла́мувати¹; О́чі ро́гом лі́зуть (лі́зли, вила́зять, ви́лізли, полі́зли і т. ін.) див. о́ко¹; Пока́зувати (показа́ти) ро́ги — чинити кому-небудь опір, виявляючи незадоволення чимсь, або бути готовим до захисту. Тепер уже настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка й дітей. Тоді й батько показав роги (Круш., Буденний хліб.., 1960, 39); Прите́рти ро́ги див. притира́ти; Ріг доста́тку — символ невичерпного багатства. Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство і родючість краю: на зеленому полі щита навхрест лежать ріг достатку з квітами й плодами та меркуріїв жезл (Наука.., 10, 1965, 39); Ро́ги виставля́ти (ви́ставити) — з неприязню, вороже зустрічати кого-небудь; Ро́гом вила́зити (ви́лізти, вихо́дити, ви́йти) кому — мати для кого-небудь негативні наслідки. — Значить, так, одвезем їх [бійців] на Борзенків хутір до кума Никифора. А він уже зна як. Ну, я пішов. Глядіть же, бісові сини, під бабськими спідницями засядете — прокляну. І мій хліб-сіль рогом вилізе (Тют., Вир, 1964, 325); Туди (там), де ко́зам ро́ги пра́влять див. коза́; У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) див. бара́нячий; Як з ро́га доста́тку (Амальте́ї) — у дуже великій кількості. Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широко розіп’яв. І з рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі пасма трав (Рильський, І, 1960, 259).

2. род. ро́гу, тільки одн. Роговий покрив. Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня.. запобігає сухості рогу (Профіл. захвор.., 1955, 213); // Кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь. Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Кобр., Вибр., 1954, 3); — Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98); Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 49).

3. род. ро́га. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону. З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря (Фр., III, 1950, 8); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олесь, Вибр., 1958, 354).

4. род. ро́гу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік. Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці (Фр., II, 1950, 9); Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками (Кучер, Чорноморці, 1948, 108); Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (Кол., На фронті.., 1959, 21).

5. род. ро́гу. Місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета. Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі (Коцюб., І, 1955, 123); Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю (Гончар, III, 1959, 262); Рука судорожно стискала ріг нічного столика, що стояв зараз обік ліжка (Фр., VII, 1951, 7); [Стеха:] Точнісінько таку [хусточку] був купив мені другий мій чоловік Юхим, тільки в тієї були зелені квітки на рогах (Сам., II, 1958, 171).

◊ З-за ро́гу — нишком, крадучись. [Клавдія:] Чоловік.. стріляв з-за рогу, підло, по-злодійському, в керівника народних повстанців (Сміл., Черв. троянда, 1955, 80); Мішко́м з-за ро́гу приби́то (вда́рено); Як (мов, немо́в і т. ін.) мішко́м із-за ро́гу нама́ханий (приби́тий) див. мішо́к.

6. род. ро́гу. Те саме, що мис. Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам’яний ріг, що виступав у море (Коцюб.. І, 1955, 400).

7. род. ро́гу, рідко. Сторона, край чого-небудь. Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села (Вовчок, І, 1955, 169); По службі божій чотири найславніші проповідники на всі чотири роги світа почали поучати зібраних про важність і красоту сього празника (Фр., III, 1950, 119).

8. тільки мн., заст. Уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки.

◊ Наставля́ти (наста́вити) ро́ги кому: а) зраджувати чоловіка. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за стареньких академіків, а потім наставляють їм роги? (Зар., На.. світі, 1967, 9); б) обдурювати чоловіка, ставши коханцем його дружини. [Xарько:] Невже ви хочете, щоб я радий був до послуги чоловікові, котрий хоче мені роги наставить? (Кроп., V, 1959, 577).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 553.

Ріг, рога, м.

1) Ротъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. І. 129. Втяти, збити, притерти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Ро́гом вилізти. Переносно: бокомъ выйти. Тривай, це йому рогом вилізе. Ном. № 4103. Очі ро́гом лізуть. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. Ном. № 6239. Наплакалась, аж очі рогом лізуть. Харьк. Де ко́зам роги втинають. де ко́зам ро́ги пра́влять. Куда Макаръ телятъ не гонялъ. Ном. № 3630. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631.

2) Роговая пороховница.

3) Рожокъ для нюхательнаго табаку; также для помѣщенія мѣднаго купороса у овечьихъ пастуховъ. Ріг носять чабани з синім каменем, як нюхарі табаку. О. 1862. V. Кух. 38.

4) Муз. Рогъ, рожокъ.

5) Кончикъ полумѣсяца. Молодик-молодик! в тебе роги золоті. Ном. № 268.

6) Каждый изъ двухъ концевъ развилинъ (напр. въ вилахъ, въ мотовилі и пр.).

7) Уголъ наружный, выступъ всякаго предмета съ углами: стола, платка, улицы, рѣки и пр. Сим. III. На перший святий вечір кладеся до вечері на стіл під обрус на всіх чотирьох рогах по головці часнику. МУЕ. III. 39.

8) Мысъ.

9) Лапа у якоря. Ум. Ріжо́к, ріжечок. Взяла хусту, зав’язала в три рожки по камінчику. Чуб. II. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 20.

ріг (зменшено-пестливі — ріжо́к, ріже́чок) — на голові деяких ссав­ців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця; українці споконвіку приручали биків (рані­ше турів), кіз, овець; роги тварин здавна використовувалися з госпо­дарською метою; разом з тим роги розвинули багату символіку; ріг у руці язичницького ідола — символ сили; у міфології та фольклорі ба­гатьох народів, у тому числі укра­їнського, ріг — символ достатку; з рогом достатку зображувалася язичницька Велика Богиня-Матір; волячий ріг — символ продовжен­ня роду; роги — поширений сюжет у трипільській образотворчості; весільний коровай теж рогатий; припускають, що роги давніх богів походять від рогів обожуваного мі­сяця, пор. вислів: «Молодик-молодик! В тебе роги золоті»; непря­мим підтвердженням цього є те, що роги боги і богині тримали в руках; роги символізують пиха­тість, звідси вислів: «Гордим Бог позбавив роги», «Гаразд має роги, а біда — ноги»; горду, незгідливу людину називають «рогатою ду­шею»; пока́зувати ро́ги означає «загрожувати комусь», тому й ка­жуть: «Бабський язик усе роги показує»; не кожному Бог дав роги, бо, скажімо, «коли б свині роги, то б усіх поколола»; роги символізу­ють також подружню невірність; наприклад, у І. Котляревського серед мешканців пекла ті, які жі­нок своїх не держали «в руках, а волю їм давали», «такі сиділи всі в шапках і з превеликими рогами», а також звідниці, які «волоцюгам помагали рогами людський лоб квітчать». Всюди він рогом зачепить (І. Франко); Ти рогом чешися, кот­рим достанеш (М. Номис); Якби роги та хвоста, то був би справж­ній артист (приказка); фразеоло­гізми: бра́ти бика́ за ро́ги — діяти рішуче, не гаючись, починаючи з найважливішого; могти́ воло́ві ро́ги скрути́ти — бути дуже сильним; у бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́­ти) — примусити кого-небудь бу­ти сумирним, покірним; де ко́зам ро́ги пра́влять — у в’язниці, до Си­біру; роги асоціювалися із чортом (пор. чорт рогатий), тому кажуть — лі́зти чо́ртові на ро́ги — наражати­ся на небезпеку.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 499-500.