РУ́ШЕННЯ, я, с., заст. Рух (у 5, 7 знач.). Його рушення, його хода — все було поважне (Н.-Лев., І, 1956, 341); Нехай на Заході і Сході Затямить «раса панівна»: Такого рушення народів Історія не зна. Як маки, прапори червоні По всій землі уже цвітуть (Воскр., З перцем!, 1957, 137).

РУ́ШЕННЯ, я, с., книжн., заст. Ополчення. Селянські рушення ішли в ліси, готуючись до смертного бою (Стельмах, II, 1962, 160).

Посполи́те ру́шення див. посполи́тий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 918.

Рушення, ня, с. Ополченіе. Владика благословляє нас на рушення. М. 11р. 51. Мов посполитеє рушення латина в царстві завелось. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 91.