Ручник, ка, м.

1) = Рушник.

2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 90.