РУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РУ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок. і док.
1. тільки недок. Перебувати в постійному русі (у просторі й часі). Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло. Рухалась.. вся природа (Довж., І, 1958, 173); Все кругом мене крутилося, рушилось… (Мирний, IV, 1955, 332).
2. недок. тільки ру́хатися. Переміщатися, пересуватися. Вулицею рухалися сотні підвід і кілька сот незаможницької кінноти (Епік, Тв., 1958, 223); Вона рухалася в палаті тихо, мов біла тінь (Коп., Вибр., 1953, 382); Материковий лід, як і гірські льодовики, рухається. З більш високих місць він сповзає до берегів океану (Фіз. геогр., 5, 1956, 118); — Зломив ногу.. 0-ой, рушитися не можу, так болить! (Март., Тв., 1954, 221).
Не ру́хатися (ру́шитися) з мі́сця — залишатися на місці без руху. День минав за днем, ніч за ніччю, а опришки все сиділи і не рухалися з місця (Хотк., II, 1966, 266); Бессараби здригнулися, жаден не рушився з місця. Покаменіли (Стеф., І, 1949, 156); Ру́хатися на парале́льних ку́рсах див. парале́льний.
3. Перебувати в русі, залишаючись на тому самому місці. Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Янов., II, 1958, 161); // Робити рухи (про тіло людини або тварини). Її скам’яніле обличчя, здавалося, не виказувало ніяких почуттів, безбарвні губи ледве рухалися (Жур., Вечір.., 1958, 370); [Річард (до себе):] Отак… так буде краще… Ні, отак! Тепер гаразд!.. Стій, дівчино, не рушся (Л. Укр., III, 1952, 44); // Мати здатність руху (про тіло людини або тварини). В’язи йому після фронтової контузії скрутило.. трохи набік, і голова на них майже не рухається (Гончар, II, 1959, 13); Після операції він уже рухається.
4. тільки ру́хатися, перен. Розвиватися в якомусь напрямку. Другий Інтернаціонал рухається швидко — до повного злиття з націонал-ліберальною політикою (Ленін, 30, 1972, 183).
◊ Ру́хатися впере́д — поступально розвиватися. Більшовики завжди були ворогами застою, консерватизму, ворогами всього, що заважає рухатися вперед (Рад. Укр., 2. XIІ 1947, 1); Ру́хатися наза́д див. наза́д.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 915.