Рутка, ки, ж.

1) Ум. отъ рута.

2) — польова. Раст. = Рута пташина. ЗЮЗО. І. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 89.