РУМ’Я́НКА, и, ж., розм. Те саме, що волови́к 2. Квітнули величезні степові рум’янки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Квітка цієї рослини. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум’яночки на неділю на віночки (Чуб., V, 1874, 353).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 909.

Рум’янка, ки, ж. Раст. Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. Румя́ночка. Та гляну я в долиноньку, аж там ходять паняночки та зривають рум’яночки на неділю на віночки. Чуб. V. 353.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 88.

рум’я́нка = рум’яно́к див. рома́шка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 512.