Про УКРЛІТ.ORG

рубанець

РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Гр.); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 890.

вгору