РУ́БАНЕЦЬ, нця, ч., діал. Поліно, цурпалок. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає (Сл. Гр.); Розчистили у хліві порожній засторонок під готові рубанці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 890.

Рубанець, нця, м.

1) Полѣно, отрубокъ. О. 1862. VI. 34. Свічка горить, свічка палає, шмаровоз по підпічку рубанця шукає. Чуб. V. 675.

2) = Праник. Богод. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 83.