Про УКРЛІТ.ORG

роток

РОТО́К, тка, ч. Зменш.-пестл. до рот 1. На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987); Дівчинка.. дивилась сумними очима на діл, устромивши палець в розтулений роток (Н.-Лев., VII, 1966, 274); — Вони ж [пташенята], сердешні, пікають уже, пікають та так уже страдно ротками зітхають (Тесл., З книги життя, 1949, 17); // зневажл. Свиня пропхалась у садок,Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток (Гл., Вибр., 1951, 148).

◊ Набива́ти рото́к див. набива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 889.

вгору