РО́ЗСТАНЬ, і, ж. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя. Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (Стельмах, II, 1962, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 816.

Розстань, ні, ж. Распутье, мѣсто раздѣленія дорогъ. Чуб. І. 85. Щоб тебе поховали на розстанях. Ном. № 3799.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 58.

ро́зстань див. роздорі́жжя.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 508.