РОЗРУ́ШАТИ див. розруша́ти.
РОЗРУША́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ШИТИ, шу, шиш і РОЗРУ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розворушувати. Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають (Сл. Гр.); Умів і кожне він дитя Розрушать, взяти мов за руку, Збудити власні в нім думки (Фр., X, 1954, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 798.