РОЗЛІНІ́ЮВАТИ, і́юю, і́юєш і РОЗЛІНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛІНІЮВА́ТИ, ію́ю, ію́єш, РОЗЛІНІ́ЯТИ, і́ю, і́єш і РОЗЛІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Проводити на чому-небудь лінії; розкреслювати щось рівними лініями. Якось зимовим вечором, коли доглядач розліновував нову книгу.., тройка під’їхала, і проїжджий.. увійшов до кімнати, вимагаючи коней (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 662).

РОЗЛІНІЮВА́ТИ див. розліні́ювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 727.