РОЗДУВА́ТИ і рідше РОЗДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДУ́ТИ, розду́ю, розду́єш і рідше розідму́, розідме́ш; мин. ч. розду́в, ла, ло; док., перех.

1. Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь. Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Кобр., Вибр., 1954, 174); Віхтик швиденько з соломи скрутила [Секлета], у піч на жар віхтик і роздуває (Головко, II, 1957, 43); Роздимає [вітер] .. попіл на згарищі — аж іскри жевріють! (Гончар, III, 1959, 152); // Примушувати яскраво палати (вогонь, пожежу, полум’я і т. ін.). Мати висмикала з кужеля жмуток клоччя і роздула під комином з вечірнього жару вогонь (Речм., Весн. грози, 1961, 10); *Образно. Набіжим на хутір — пана заграбуєм, А коли затнеться — полум’я роздуєм (Щог., Поезії, 1958, 476); [Гайдай:] Прощай, море! Ми роздуємо на землі такий пожар, що закипиш і ти вогнем червоним (Корн., І, 1955, 80); // Розпалювати паливо у чому-небудь, нагрівати щось. Він сидів над самоваром і роздував його чоботом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 114); *Образно. Роздули ми горно, ще нерухоме вчора, й ковадла зорний спів до праці дзвінко зве (Сос., І, 1957, 55).

◊ Роздува́ти (розду́ти) кади́ло: а) те саме, що Роздму́хувати (роздму́хати) кади́ло (див. кади́ло); б) розширювати яке-небудь починання, діло. Богобоязливий Кіндрат.. господарське кадило почав роздувати з маленького (Ковінька, Кутя.., 1960, 24).

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін. Вороги миру роздувають воєнну істерію (Літ. газ., 8. VIII 1961, 1); Ліберали стараються розпалити, і роздути національну боротьбу, щоб відвернути увагу від серйозних питань демократії і соціалізму (Ленін, 23, 1972, 107); // Пробуджувати, підсилювати яке-небудь почуття, настрій і т. ін. Летить [Еней] Троянців ободрити, Роздуть в них храбрості огонь (Котл., І, 1952, 286); Не почував [Лазар] злості, яку старався роздути у собі перше, ще там, у тюрмі (Коцюб., II, 1955, 199); Розумів [Петро], що поводився не так, як годилося, переборщив, роздув образу свою (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 111).

3. Збільшувати в об’ємі, наповнюючи повітрям; надувати. Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку (Гончар, III, 1959, 133); // Тиском зсередини робити більшим, ширшим. Матвій Чумак, зціпивши зуби й припадаючи на праву ногу, що роздувала його кривавий валянок, підійшов до хати (Мик., II, 1957, 309); У Федота щось перекочується в горлі і роздуває тоненьку шию (Тют., Вир, 1964, 348); // безос. Дивно було бачити, що хмарка без усякої видимої причини розростається, неначе її роздимає вітром (Перв., Дикий мед, 1963, 167); // Реагуючи на певні психологічні або фізіологічні подразники, збільшувати в об’ємі (щоки, губи, ніздрі і т. ін.). Він [пан сотник] іде собі, надувшись, і ні на кого не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут-десь є старший (Кв.-Осн., II, 1956, 177); По тих словах молода, струнка Александра роздула доволі.. губенята й повернулася до своєї роботи (Коб., III, 1956, 467); Дика тварюка задрала голову, роздула ніздрі, тремтіла всією шкурою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 56); // Діючи фізіологічно або психологічно, сприяти збільшенню об’єму (грудей, живота, ніздрів і т. ін.). Відвага роздувала мої ніздрі (Фр., III, 1950, 247); Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (Коз., Гарячі руки, 1960, 29); // безос. — Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло… (Кв.-Осн., II, 1956, 194); // спец. Виготовляти що-небудь способом дуття. Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (Наука.., 10, 1961, 26).

◊ Щоб мені́ печі́нку розду́ло — форма запевнення в чомусь. [Оксана:] І ви мені не вірите! Та щоб у мене язик відсох! Щоб мені печінку роздуло! (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 91).

4. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь: уявляти щось більшим, ніж є насправді. На нестійкості і суперечностях національних революцій спекулює міжнародний імперіалізм. Він.. роздуває націоналізм і сепаратизм (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 40); // Навмисне завищувати, збільшувати. Роздувати ціни; Роздувати штати.

5. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь. Сильні вітри роздувають грунт, перетворюючись у чорні бурі (Хлібороб Укр., 6, 1969, 30); Та піднялись вітри з холодного краю, По полю подули; Захопили разом насіннячко наше Й по світу роздули (Щог., Поезії, 1958, 68); // Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися. Іноді вітер раптом падав у логовину, роздував Семенові поли кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 158); Шумить вітер, роздимаючи на гарбі снопи (Гончар, II, 1959, 367); Вітер переможно роздував гетьманські бунчуки (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 671.