РА́ДНИЙ¹, а, е, діал. Радий.

◊ З ра́дної душі́ — з великим бажанням, охоче. Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113).

РА́ДНИЙ², ного, ч., іст. Те саме, що ра́дник 3. Радні поволі стягалися до канцелярії (Стеф., І, 1949, 73); Громадський уряд — це збірне місце найстатечніших господарів.. Сходилися радні і ті, що колись були в раді (Круш., Буденний хліб.., 1960, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 437.

I. Радний, а, е. = Радий. Поїхала б, синку, з радної душі. Федьк. Я б сам радніший, щоб не спати. Борз. у.

II. Радний, а, е., радній, я, є. Совѣтующій, подающій совѣтъ. Став тоді старий князь своїм радним слугам казати. ЗОЮР. І. 177.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 2.