Про УКРЛІТ.ORG

радий

РА́ДИЙ, рідше РАД, а, е.

1. Сповнений радості, задоволення з якогось приводу. Вертає він назад у Ліски, радий та веселий, що хоч здалека побачив [дівчину] (Мирний, І, 1949, 169); Я такий радий, такий щасливий, що ви всі здорові (Коцюб., III, 1956, 181); Хлопчик іде зі школи. Радийодержав п’ять! (Нех., Ми живемо.., 1960, 116); // Який виражає радість, задоволення. — Початок добрий,сказав я, ляскаючи матроса легенько по спині.. Матрос оглянув нас усіх такими радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди при світлі рампи (Ю. Янов., II, 1958, 54); // кому, чому. Який з радістю зустрічає, приймає кого-небудь, радіє з приводу чогось і т. ін. Свекруха рада Олесі, як рідній дитині, не знає, де її посадити, як пожалувати (Вовчок, І, 1955, 27); — А де ж твій картуз? Лап він за голову,нема картуза. А йому батько тілько оце новий картуз купив, дак воно страх йому раде було (Гр., І, 1963, 448); Ранку рад, садовник кишку тягне (Тич., І, 1957, 231); // у сполуч. із запереч. част. не. Який виражає незадоволення, досаду, каяття, жаль з приводу чого-небудь. Якубович мені заважав. Я його познайомив з моїми хазяямиі сам не рад (Коцюб., III, 1956, 430).

◊ Ді́дько (чорт) йому́ (їй і т. ін.) ра́дий (рад) — хто-небудь неприємний, небажаний, щось неприємне, небажане. Аж як почалася в Європі війна, Стефан дістав на фабриці пороху таку працю, що їй дідько радий (Чорн., Пісні.., 1958, 14); У народі мовиться: «Гість жаданийперший день, бажанийдругий, терпимийна третій, зайвийна четвертий, а вже десь на п’ятий чи шостийстає нестерпним, вже чорт йому рад» (Збан., Сеспель, 1961, 316); З ра́дою душе́ю див. душа́; Нера́да коза́ на торг, та [її] веду́ть див. коза́; Ра́дий [чи] не ра́дий; Рад [чи] не рад — мимоволі, хочеш не хочеш. — Веди старий, зараз мою дівку на службу туди, куди свою водив. Дід рад не рад, бере та й веде бабину дівку в той ліс, що свою був відвів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 369); Чим бага́ті, тим і радідив. бага́тий.

2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду що-небудь зробити. Ти.. все робить для неї рад (Котл., І, 1952, 246); «Кого ж би тут?» старий дума І просить поради У наймички. А наймичка До царівни б рада Слать старости (Шевч., І, 1951, 317); Кожний із нас пілоту Руку потиснуть рад (Гірник, Друзі.., 1953, 60); Тоня розклала свою сумку-аптечку.Хлопці, води! Хлопці раді старатись: з баклагами до неї (Головко, І, 1957, 466); — І за того ж грамофона віддав [Максим] Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину.За більші й двічі грав,уточнює Максим (Стельмах, І, 1962, 304).

Ра́дий (рад, ра́да) [вас] ба́чити — форма привітання при зустрічі з ким-небудь. Режисер одразу скочив з ліжка й простяг руку.Дуже радий бачити.. Сідайте, будь ласка, знімайте вашу куртку й почувайте себе вільно (Ю. Янов., II, 1958, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 428.

Радий, а, е. Радъ, веселый, довольный. Ввечері було прийде її москаль з роботи, радий та веселий. Левиц. І. 34. Чим хата багата, тим і рада. Чуб. III. 29. Всі вороги раді з того, що нема чумака мого. Чуб. V. 1198. Рада Ганна за пана, та пан не бере. Ном. № 5386., Ум. Раденький, радесенький. Шевч. 2 54. Раденький, що дурненький. Ном. № 12674.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 2.

вгору