ПІ́РИТИ, рить, недок., розм.

1. Дуже лити (про дощ). Надворі дощ такий пірить (Сл. Гр.).

2. Сильно бити, наносити побої кому-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 539.

Пірити, рю, риш, гл.

1) О дождѣ: сильно лить = Піжити 1. А на дворі дощ такий пірить. О. 1862. VIII. 40.

2) Бить, колотить. Грин. III. 446.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 187.