ПІДСИ́ПАТИСЯ див. підсипа́тися.

ПІДСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єш, недок., ПІДСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. підси́пляться, док.

1. розм. Насипа́тися під що-небудь.

2. перен., фам. Догоджати, лестити кому-небудь, прагнучи домогтися чогось, залицяючись. — Почав до неї підсипатися один шляхтич (Панч, Гомон. Україна, 1954, 251); Любив Шухновський висміяти позаочі кожного. У вічі він до тебе буде підсипатись, компліменти говоритиме, а послухайте, що він каже позаочі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 70).

3. тільки недок. Пас. до підсипа́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 499.

Підсипатися, паюся, єшся, сов. в. підсипатися, плюся, лешся, гл. Подольщаться, подольститься, заискивать, разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Уже мене давно не любиш, а тілько п’яний і голубиш, одсунься геть, не підсипайсь! Котл. Ен. VI. 36. Ой до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь, добивавсь. Котл. Мч. 475.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 178.