ПІДСА́К, а, ч., риб. Те саме, що підса́ка. Погребняк уже ходив у воді, намагаючись обережно підтягнути до себе рибину, що рвалася вбік, на глибину.. —Не втече!.. Дай підсак! Ніж! Я його доріжу! (Автом., В. Кошик, 1954, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 496.

Підсак, ка, м. = Підсака. Вх. Пч. II. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 178.

підса́к[а] див. са́ка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 454.