САКА́, и́, ж., діал. Бочка, діжка, в якій возять воду.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 16.
сака
-
а
-
б
-
в
-
г
-
ґ
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
і
-
ї
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
Сака, ки, ж. Бочка водовозная. КС. 1882. XI. 580.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 97.
са́к[а] = підса́к[а] — індивідуальне рибальське знаряддя, перев. закидного способу лову риби. Рибалка поштурхав рогулею, а потім спустив підсаку і витяг десятків зо два раків (з ж. «Основа»); Загадала шевчиха шевцю рибоньки ловить без підсак і без волока (казка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 521.