ПІ́ДДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підда́ти. Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (Наука.., 12, 1956, 7).
ПІДДА́НИЙ, ного, ч. Особа, яка перебуває у підданстві певної держави, влади, правителя. [Руфін:] Я знаю, за що гину. Коли підданий цезарської влади не служить цезарю — слугу такого убити цезар мусить. Так ведеться (Л. Укр., II, 1951, 507); [Адам Кисіль:] Його величність сподівається, що ви, як вірний слуга і підданий короля, докладете всіх зусиль, щоб спинити кровопролиття (Корн., І, 1955, 276); Слов’янські піддані турецького султана становили зовсім безправну частину населення імперії (Нова іст., 1957, 67); // заст. Особа, економічно залежна від кого-небудь. — Та який же то Золотаренко? — Кріпак, пане Петре, от, Сухомлинського пана підданий (Вовчок, І, 1955, 25); В байці [«Пан та собака» П. Гулака-Артемовського] розгорнуто картину сваволі й нелюдської жорстокості в поводженні кріпосників з своїми безправними підданими (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 422.