ПІДБИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підби́ти. В гострій шапці, в грубих повстяних штанях, у широченних черевиках, підбитих червоною автомобільною шиною.., Петру нагадував опудало (Чаб., Балкан. весна, 1960, 21); Шептицький був у чорній рясі, з чорним капюшоном, підбитим білим шовком (Смолич, Мир.., 1958, 110); Всі більші берези були підбиті господарниками і щедро розлилися солодким соком, який з задоволенням вживали всі партизани (Збан., Над Десною, 1951, 34); Юрко пробував захищатися, та, підбитий колодою по ногах, упав під ноги зрадникам (Ле, Наливайко, 1957, 423); На високій скелі ранньою добою Кулею підбитий сокіл клекотав (Олесь, Вибр., 1958, 73); Уже плоскодонка, підбита хвилею, ворухнулася, зітхнула і попливла (Стельмах, II, 1962, 205); * Образно. А розумне ваше слово Брехнею підбите (Шевч., І, 1963, 73); [Анна:] Я знаю! Ви надіялись на те, чигаючи у засідках на мене, що ганьбою підбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич? (Л. Укр., III, 1952, 398); *У порівн. Зігнувшись, блідий і пригнічений, сидів Грицько до кінця лекції, мов підбитий птах (Вас., І, 1959, 174).

2. у знач. прикм. Вбитий або поранений, уражений ударом, пострілом і т. ін. Падав [сокіл] каменем за підбитою подружницею життя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35); Помітив Давид підбите око в братухи. — Де це ти нагуляв собі? (Головко, II, 1957, 86); // Вибухом, пострілом виведений з ладу; зіпсований (про бойову техніку, автомашини). На широке подвір’я колгоспу тягачі притягли понад сотню підбитих автомашин і танків (Шер., Молоді месники, 1949, 12); Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один на підбитій гусениці — як повернув сюди боком, так і захряс (Головко, І, 1957, 288).

3. у знач. прикм. Стомлений від довгого ходіння, довгої їзди в сідлі і т. ін. Йшов підбитий, обдертий і я Із Карпат у поліські бори (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133); // у сполуч. із сл. ноги. Утомлений, натруджений довгим ходінням. Я міг би йти і вночі, коли б не втомлені й підбиті ноги (Сміл., Сашко, 1957, 149).

◊ Ві́тром підби́тий див. ві́тер.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 398.